Уроки каліграфії.
Що не так з виборчими протоколами?

Чи вплинуло «уточнення» на результати виборів?

Незважаючи на те, що найбільше виправлень в ЕП стосувалось кількості голосів за кандидатів, ці виправлення не вплинули на результати виборів. Для прикладу розглянемо масштаби виправлень щодо кандидатів Володимира Зеленського і Петра Порошенка, які за результатами першого туру набрали найбільше голосів.

За Зеленського у першому турі на 5 дільницях сумарно нарахували на 131 голос більше. Водночас на 35 дільницях йому не додали 3212 голосів. Тобто після уточнення загальна кількість голосів за Зеленського збільшилась на 3081 (3212 - 131 = 3081). Порошенкові під час підрахунку на 2 дільницях дали на 9 голосів більше і на 22 дільницях не нарахували 1711 голосів. Відповідно після уточнення кількість голосів за Порошенка збільшилась на 1702 (1711 - 9 = 1702). Враховуючи різницю у підтримці Зеленського та Порошенка після першого туру голосування згадана різниця голосів після уточнення не могла вплинути на кінцевий результат.

Про що мовчать ЕП

Електронні повідомлення дозволяють оцінити зміни у показниках виборчих протоколів до та після уточнення. Однак, потрібно пам’ятати про дві речі.

Перше, ЕП нічого не говорять про навмисність або ненавмисність помилок у протоколах. Простіше, ми не знаємо як виникають помилки - через свідоме фальшування чи внаслідок неуважності членів комісій.

Друге, причинами уточнення можуть бути не лише помилки у цифрах. Як демонструє практика, протоколи можуть уточнюватись через відсутність підписів членів виборчих комісій, граматичні помилки при заповненні, неякісний відбиток печатки на протоколі, невідповідну кількість членів ДВК при здачі протоколу, і т.д. Причини можуть бути різними. З огляду на це, якщо цифри первинного та уточненого протоколів співпадають, визначити причину уточнення протоколу неможливо. Ми нарахували 2454 дільниць, на яких неможливо встановити причини уточнення протоколів на підставі ЕП. Для цього потрібно аналізувати оригінали первинних та уточнених протоколів, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.

Чи вирішує Виборчий Кодекс проблеми з протоколами?

З першого січня 2020 року вступив в дію Виборчий Кодекс. Незважаючи на та, що дехто вважає це рішення історичним, Кодекс не вирішує проблем із виборчими протоколами. Частина документу, яка стосується виборів до парламенту, успадкувала механізми складання, уточнення та передачі протоколів із попереднього закону про вибори депутатів ВРУ.

Варто зауважити, що редакція Кодексу від липня 2019 року дозволяла за певних умов вносити зміни до протоколів в окружній комісії без повернення на виборчу дільницю. Але з фінальної редакції Кодексу ця норма зникла. Сподіватись, що збереження цієї норми вирішило б усі проблеми, пов'язані з виборчими протоколами, звісно, наївно. Проте, це б могло пришвидшити процедуру прийому протоколів, у яких виявлені незначні помилки або неточності.

Також Виборчий Кодекс запровадив нову виборчу систему. Ця система не лише ускладнює процес підрахунку голосів, але й передбачає нову, складнішу форму протоколу. Тому без масштабного навчання членів ДВК кількість помилок у заповненні протоколів, імовірно, зросте.

Що робити?

Потрібно вирішити дві проблеми - низьку якість заповнення виборчих протоколів і, як наслідок, масове «переписування» протоколів з порушенням процедури.

Покращити якість виборчих протоколів можна за рахунок підвищення кваліфікації членів дільничних виборчих комісій.

З одного боку, це «домашнє завдання» для кандидатів та політичних партій, які відповідальні за мобілізацію членів дільничних виборчкомів. Вони повинні залучати до організації виборчого процесу досвідчених та підготовлених адміністраторів.

З іншого боку, часткова відповідальність за якість підготовки членів ДВК лежить на Центральній Виборчій Комісії, яка перед кожними виборами організовує тренінги для членів ДВК. Слід переглянути підходи до організації цих навчань в частині заповнення виборчого протоколу та його уточнення. Також варто зробити форму виборчого протоколу зрозумілішою, адже, як продемонстрував аналіз, комісії плутають пункти протоколу, що призводить до помилок.

Запобігти незаконному «уточненню» протоколів можна у декілька способів. Можна запровадити «електронний протокол» як у Польщі. Тоді за умови відхилення протоколу згенерувати новий примірник можна буде лише на обладнанні, що знаходиться на виборчій дільниці. Відповідно переписати протокол «на коліні» в ОВК буде технічно неможливо.

Можна звернутись до досвіду Грузії, яка скасувала процедуру уточнення протоколу як таку. Там після встановлення результатів голосування на виборчій дільниці усі члени ДВК зобов'язані підписати протокол. Після того, як документ покидає виборчу дільницю, він туди більше не повертається, а всі зауваження та зміни розглядаються та вносяться на рівні ОВК.

Є ще досвід таких країн як Албанія, Великобританія, Мальта, Швейцарія, Швеція, в яких підрахунок голосів і, відповідно, встановлення результатів голосування відбуваються поза межами виборчих дільниць. Ці процедури здійснюються у спеціальних рахункових центрах, отже, виключають необхідність повернення на дільницю.

Згадані способи вирішення проблем якості та «переписування» виборчих протоколів не є вичерпними і їх варто сприймати радше як певні рамки, в межах яких можуть знаходитись потенційні рішення означених проблем.